Ќовий
рим≥нальний кодекс ”крањни
∆одна держава не може
повноц≥нно ≥снувати без налагодженоњ системи законодавства. ”крањна, здобувши
незалежн≥сть та проголосивши себе демократичною, правовою, соц≥альною державою,
стала на шл¤х оновленн¤ староњ законодавчоњ бази. “оркнулос¤ це ≥ крим≥нального
права. Ќ≥ дл¤ кого не секрет, що чинний рим≥нальний кодекс ”крањни, прийн¤тий
ще у 1960 роц≥, не дивл¤чись на багаточисельн≥ зм≥ни ≥ доповненн¤, маЇ багато
вад, що утруднюЇ боротьбу з≥ злочинн≥стю, зокрема, насильницькою. «важаючи на
це, постала потреба у новому крим≥нальному законодавств≥, ¤ке б в≥дпов≥дало реал≥¤м
сьогоденн¤ ≥ давало можлив≥сть належно зд≥йснювати заходи боротьби з≥
злочинними про¤вами.
†5 кв≥тн¤ 2001 року ¬ерховна –ада ”крањни
прийн¤ла новий рим≥нальний кодекс. ÷≥й под≥њ передувала довга, титан≥чна прац¤
юрист≥в. ” 1992 роц≥ аб≥нетом ћ≥н≥стр≥в ”крањни була створена робоча група з
пров≥дних практик≥в та вчених ”крањни, що почала роботу над проектом. ¬ процес≥
виробленн¤ основних положень документа законодавц≥ неодноразово обговорювали њх
з представниками ¬ерховного —уду ”крањни, √енеральноњ прокуратури ”крањни,
ћ≥н≥стерства юстиц≥њ, —лужби безпеки ”крањни та ћ≥н≥стерства внутр≥шн≥х справ.
—воњ думки з приводу окремих питань мали змогу викласти вчен≥-юристи† р≥зних крањн св≥ту.
ѕри п≥дготовц≥
проекту було використано р≥зноман≥тн≥ джерела:
1) науков≥ публ≥кац≥њ
з крим≥нального права;
2) чинний
рим≥нальний кодекс;
3) судово-сл≥дча† ≥ прокурорська практика застосуванн¤
крим≥нального законодавства в ”крањн≥ за весь час д≥њ 1960 року;
4) законопроектн≥
роботи з п≥дготовки матер≥ал≥в , що велис¤ ран≥ше;
5) заруб≥жне
крим≥нальне законодавство.
Ўироке обговоренн¤
проекту дало змогу визначити концептуальн≥ положенн¤ рим≥нального кодексу, до
¤ких в≥днос¤ть:
1) визнанн¤ крим≥нального закону†
Їдиним† джерелом крим≥нального
права;
2) закр≥пленн¤ основоположних принцип≥в цив≥л≥зованого крим≥нального
права: немаЇ злочину Ц немаЇ покаранн¤ без вказ≥вки на те в закон≥;
застосуванн¤ закону про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за аналог≥Їю
заборон¤Їтьс¤; п≥дставою до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ Ї вчиненн¤ особою
сусп≥льно небезпечного д≥¤нн¤, ¤ке м≥стить склад злочину, передбаченого
крим≥нальним кодексом;
3) закр≥пленн¤ в кодекс≥ принципу особистоњ та винноњ в≥дпов≥дальност≥
ф≥зичних ос≥б;
4) поширенн¤ в положень, спр¤мованих на посиленн¤ боротьби з
орган≥зованою злочинн≥стю;
5) гуман≥зац≥¤ крим≥нального закону, розширенн¤ системи покарань,
альтернативних позбавленню вол≥;
6) формуванн¤ санкц≥й ќсобливоњ частини в≥д менш суворих покарань до
б≥льш суворих;
7) остаточна в≥дмова в≥д смертноњ кари ¤к вин¤тковоњ м≥ри покаранн¤;
8) встановленн¤ дов≥чного позбавленн¤ вол≥ лише за злочини, повТ¤зан≥ з
умисним вбивством людини при обт¤жуючих обставинах;
9) зниженн¤ покаранн¤ у вигл¤д≥ позбавленн¤ вол≥ за необережн≥ злочини;
10) введенн¤ у одекс заохочувальних норм, та норм, що забезпечують
можлив≥сть зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ та покаранн¤;
†Ќовий рим≥нальний кодекс складаЇтьс¤ з
«агальноњ та ќсобливоњ частин, ¤к≥ под≥л¤ютьс¤ на розд≥ли, розд≥ли Ц на статт≥
з позначенн¤м свого номера. ожна статт¤ маЇ своЇ найменуванн¤, ¤ке в≥дображаЇ
њњ суть. —татт≥ под≥л¤ютьс¤ на частини, позначен≥ цифрами в круглих дужках.
ƒе¤к≥ статт≥ мають пункти.
†” загальн≥й частин≥ нового рим≥нального
кодексу пор≥вн¤но з «агальною частиною чинного к≥льк≥сть статей зб≥льшена
майже вдв≥ч≥. Ѕезумовно, в цьому немаЇ н≥чого дивного, оск≥льки за той час, що
минув з дн¤ прийн¤тт¤ нин≥ д≥ючого кодексу в законодавств≥ утворилос¤ чимало
прогалин. „имало нових статей в≥дображають дос¤гненн¤ в≥тчизн¤ноњ ≥ св≥товоњ
правовоњ думки, теоретичн≥ розробки вчених знайшли в≥дображенн¤ в
законодавств≥.
—истема «агальноњ
частини нового кодексу побудована в≥дпов≥дно до етап≥в реал≥зац≥њ крим≥нальноњ
в≥дпов≥дальност≥, б≥льш визначена ≥ зрозум≥ла, що дуже важливо при практичному
застосуванн≥ статей, ¤к≥ в нењ включен≥. Ќав≥ть неглибоке ознайомленн¤ з
системою «агальноњ частини даЇ можлив≥сть легко в≥дшукати в одекс≥ норму, ¤ка
нас ц≥кавить.
†ќсоблива частина нал≥чуЇ 339 статей, ¤к≥ под≥лен≥
на 20 розд≥л≥в. Ѕ≥льш детальний характер системи ќсобливоњ частини викликаний
ц≥лою низкою обставин. ¬≥дзначимо† лише
де¤к≥ з них. ѕерш за все сл≥д в≥дм≥тити, що зТ¤вилис¤ злочинн≥ пос¤ганн¤, ¤к≥
не вписуютьс¤ в систему чинного рим≥нального водексу. ÷е, наприклад,
еколог≥чн≥ злочини (розд≥л VIII ќсобливоњ частини), злочини проти миру, безпеки
людства та м≥жнародного правопор¤дку (розд≥л XX ќсобливоњ частини) та ≥нш≥.
р≥м того, давно вже назр≥ла потреба виокремленн¤ в самост≥йн≥ розд≥ли
ќсобливоњ частини таких пос¤гань, ¤к злочини проти безпеки руху або
експлуатац≥њ транспорту, злочини проти безпеки виробництва, злочини в сфер≥
об≥гу наркотичних засоб≥в та проти здоровТ¤ населенн¤, злочини в галуз≥ охорони
державноњ таЇмниц≥, забезпеченн¤ недоторканост≥ державних кордон≥в ”крањни.
«апропонована система
ќсобливоњ частини повн≥стю в≥дпов≥даЇ дос¤гненн¤м сучасноњ науки, а також
задов≥льн¤Ї потреби практичного застосуванн¤ закону.
Ќовий рим≥нальний
кодекс ”крањни, грунтуючись на положенн¤х онституц≥њ та нормах м≥жнародного
права, Ї ще одним щаблем на шл¤ху побудови нашоњ держави, вихованн¤ њњ громад¤н
у дус≥ законност≥ ≥ поваги до нац≥онального законодавства. ћаЇмо над≥ю, що цей
правовий акт стане в≥дправною точкою дл¤ прийн¤тт¤ нових кодекс≥в незалежноњ ”крањни.
ёл≥¤† ‘≤ƒ–я†††††††